До огороджувальних конструкцій виробничих будівель належать:

Стіни можуть бути зовнішніми й внутрішніми, одношаровими або багатошаровими. За характером роботи стіни поділяються на несучі, самонесучі та навісні. За конструктивним рішенням вони можуть бути:

• із місцевих матеріалів (цегла, природні і штучні малі блоки тощо);
• індустріальними з великих блоків і панелей;
• полегшеними конструкціями стін із профільованих металевих листів, дерева, склопластику тощо.

При проектуванні стін висуваються наступні вимоги: вони повинні бути міцні, довговічні, стійкі, мати достатню тепло- і звукоізоляцію, вогнестійкість та бути максимально індустріальними й економічними.

У промислових будівлях частіш за все застосовують великорозмірні стінові панелі обмеженого (уніфікованого) сортаменту. Висоту таких панелей приймають 900, 1200, 1500 і 1800 мм із максимальними розмірами по довжині 6000 та 12000 мм. Товщина стінових панелей для опалюваних будівель визначається  теплотехнічним розрахунком і приймається уніфікованою 200, 250, 300 чи 400 мм. Виготовляють стінові панелі із залізобетону ( частіш для неопалюваних будівель), пористого бетону марки М35 та легкого бетону (керамзитобетон, аглопоритобетон, перлитобетон) марки 50. Такі одношарові панелі мають захисні зовнішній і внутрішній шари товщиною 20 мм із важкого бетону класу В 7,5.

Розрізування зовнішніх стін на панелі здійснюється горизонтальними поясами та вертикальними смугами, як показано на
рис. 1.20 і 1.21.

Перегородки можуть бути стаціонарними та збірно-розбірними.

Стаціонарні влаштовують із збірних залізобетонних панелей або із цегли. Цегляні перегородки повинні мати товщину 120 мм, висоту до 3000 мм, довжину до 5000 мм, в інших випадках здійснюється їх армування чи підсилення пілястрами.