16:41 1.4 Правила прив’язки конструктивних елементів | |
Для
забезпечення єдності технічних рішень при проектуванні промислових будівель використовують
уніфіковані планувальні та габаритні схеми виробничих будівель. Каркас
промислової будівлі складається з поперечних рам, що утворені колонами й
несучими конструкціями покриття (балки, ферми), і поздовжніх елементів
(фундаментних, підкранових й обв’язувальних балок, підкроквяних конструкцій,
плит покриття і в’язей). Стандартом установлено основні координаційні розміри
будівлі: уніфіковані – ширину прогону Lo, крок колон Во та висоту поверху Но, що дозволяє
застосовувати мінімальну кількість типорозмірів уніфікованих збірних залізобетонних
конструкцій. Прив’язку конструкцій до координаційних осей будівлі
виконують залежно від розмірів і місцеположення конструктивних елементів (рис.
1.9). Прив’язка – це відстань від координаційної осі до грані або до геометричної осі
конструктивного елемента, яка визначає положення того чи іншого елемента в
будівлі за допомогою розмірів. В Україні і
більшості європейських країн у якості єдиного основного модуля (М) прийнята
величина Елементи
споруд у просторі взаємно розміщують за допомогою тримірної умовної системи
площин, що взаємно перетинаються, – модульно-просторової координаційної
системи. Лінії перетину координатних площин утворюють координатні осі в плані й
розрізі, здійснюючи поділ споруди на модульні кроки і висоти поверхів, а також
розміщення основних несучих та огороджувальних конструкцій. Для споруд
різних будівельних систем прийняті різноманітні правила прив’язки. Розмір прив’язки залежить від положення елементів основних несучих конструкцій
(зовнішні та внутрішні стіни, колони крайніх і середніх рядів тощо), способу
спирання та виду конструкцій (балка, ферма, плита і т.п.), матеріалу стіни та
її товщини тощо. У виробничих
одноповерхових будівлях каркасної конструкції колони середніх рядів (крім
колон, розміщених у торцях будівлі, у температурних швах і перепадах висот
будівлі) розташовують так, щоб їх геометричні осі збігалися з поздовжніми та
поперечними осями. Прив’язку колон середніх рядів до поперечних і поздовжніх
кординаційних осей слід приймати по рис.1.9, а. Прив’язка
колон крайніх рядів та стінок рам до координаційних осей (крім прив’язки колон
до поперечних координаційних осей, а також поперечних температурних швів і
перепадів висот) показана на рис.1.9, б.
За наявності кранового обладнання в промисловій будівлі можливі й інші прив’язки
(рис.1.9, в). До
поперечних координаційних осей прив’язку
колони в торці будівлі зміщують на При встановленні
поперечного температурного шва на парних колонах чи рамах вісь шва суміщають із
поперечною координаційною віссю, а геометричні осі перерізу колон або рам
зміщують на 500 мм в обидві сторони від шва (рис.1.9, з). При встановленні температурного шва між парними колонами чи
рамами в будівлях із прогонами рівної висоти
слід передбачити парні координаційні осі зі вставкою між ними, рівною
500 мм. У виробничій
одноповерховій будівлі прив’язка внутрішньої площини зовнішніх стін із панелей
до поздовжніх та поперечних координаційних осей повинна дорівнювати проміжку е
(рис.1.9, б, в). Розмір проміжку е
залежить від розміщення деталей і способу кріплення стін до колон. У спорудах
зі стінами із цегли та дрібних блоків прив’язка зовнішніх несучих стін від внутрішньої
площини до координаційних осей складає 150 (130) мм (рис.1.9, г), а зовнішніх стін із пілястром – | |
|
Всего комментариев: 0 | |