Крім найбільш поширеної стояково-балкової, у будівництві застосовується криволінійна конструктивна система, для якої характерне використання несучих елементів у вигляді арок, у тому числі стрілчастих (рис.1.8, б) (площинні конструкції), а також склепінь, оболонок, складок і шатер (просторові конструкції).

Арка – це брус циркульного, параболічного чи іншого обрису, що працює завдяки кривизні в основному на стиск. На опори вона передає не тільки вертикальні зусилля, але й горизонтальний розпір. Арками можна перекривати значно більші прогони, ніж балками. Уникнути розпору можна внаслідок улаштування затяжки або посилених опор (рис. 1.8, б).

Стрілчасті арки відзначаються великою стрілою підйому. Найчастіше вони складаються з двох піварок, шарнірно з’єднаних у гребені та в п’яті. Напіварки простіші у виготовленні й більш транспортабельні.

Склепіння, які відрізняються від арок більшою шириною (розмір, перпендикулярний до прогону арки), являють собою просторову конструкцію. Залежно від характеру криволінійної поверхні склепіння бувають: циліндричні, що мають кривизну в одному напрямі, та хрестові, які складаються із чотирьох рівновеликих частин циліндричного склепіння і мають чотири опори; зімкнені, котрі також утворюються із чотирьох частин циліндричного склепіння, але спираються по контуру.

Оболонка – тонкостінна жорстка конструкція з криволінійною поверхнею, товщина якої дуже мала порівняно з іншими її розмірами. Залежно від форми геометричної поверхні оболонки бувають одинарної та подвійної кривизни. Вони виготовляються монолітними, збірними чи збірно-монолітними із залізобетону і сталі, рідше − з дерева. Такі конструкції застосовують для влаштування покриттів великих прогонів – до 100 м та більше.

Складки й шатра – просторові покриття, утворені взаємним перетином плоских елементів. Складки являють собою ряд прогінних елементів, що повторюються впоперек і спираються по торцях на діафрагми жорсткості. Шатра перекривають квадратні, прямокутні або круглі у плані будівлі, які змикаються догори плоскими елементами. Складки й шатра застосовують для прогонів до 40 м.

Висяча (підвісна) конструктивна система є найлегшою і найбільш економічною. Її основні несучі елементи (троси, ванти, ланцюги чи кабелі) працюють на розтяг (рис.1.8, в).

Ураховуючи це, можна найбільш повноцінно використати властивості матеріалів, наприклад високоміцної сталі.

До висячих конструктивних систем належать також мембранні й тентові покриття. Основний несучий елемент мембранного покриття – тонкостінний металевий лист. Мембрана працює на розтяг, а розпір сприймається опорними контурами. Висячі системи застосовують, головним чином, у великопрогінних будівлях та спорудах.

Тентові покриття, матеріалом для яких є тканини або синтетичні плівки, влаштовують як по висячих системах, так і по каркасу, складеному з металевих чи пластмасотрубобетонних арок.

При виборі конструктивної схеми й окремих елементів для будівель слід ураховувати специфіку промислового будівельного виробництва, розосередженість об’єктів, що споруджуються, їх віддаленість від виробничих баз, стан під’їзних доріг. Це обумовлює необхідність застосування збірних конструкцій та полегшених малогабаритних елементів.